Діагностика та лікування холециститу

Холецистит – одна з найчастіших причин звернення до гастроентеролога в розвинених країнах: майже кожен п’ятий мешканець земної кулі знайомий із симптомами цього захворювання. Хвороба зазвичай проявляється у зрілому віці (40-60 років) і має тенденцію до хронічної течії; у жінок холецистит діагностується у 3-5 разів частіше, ніж у чоловіків. Лікування холециститу вимагає часу, але можна досягти швидкого полегшення, звернувшись до клініки «Твій лікар у Варшаві»; досвідчений гастроентеролог допоможе впоратися з нападом та підбере комфортну схему терапії.

Що таке холецистит

Холецистит – це запалення жовчного міхура, що виникає через різні причини; розвиток запального процесу супроводжується моторно-тонічними розладами. При тривалому перебігу захворювання ускладнюється утворенням конкрементів, що ускладнюють відтік жовчі, у результаті виникають диспепсичні явища та хворобливі відчуття.

Кваліфіковане лікування холециститу не обмежується усуненням болю, зняттям запалення та відновленням нормального відтоку жовчі. Для досягнення стійкого позитивного результату та запобігання ускладненням потрібно відновити моторно-тонічну функцію гепатобіліарної системи.

Симптоми холециститу

Хронічний холецистит довго протікає безсимптомно; ознаки захворювання яскраво виявляються при загостреннях, що виникають через неправильне харчування, хворих навичок, стресів і надмірних фізичних навантажень. Жовч бере участь в активації ферментів та омилює жири; недостатнє надходження жовчі в кишківник призводить до розладів травлення, порушуючи засвоєння жирної їжі та жиророзчинних вітамінів. Варто запідозрити холецистит і записатися на прийом до гастроентеролога, якщо ви періодично відчуваєте симптоми застою жовчі та інтоксикації:

• тяжкість та біль у правому підребер’ї, що віддають у лопатку, ключицю або плече;
• озноб та підвищення температури;
• нудота та блювання, часто з домішкою жовчі;
• гіркота у роті або відрижка з гірким присмаком;
• метеоризм та розлади стільця;
• вегетативні порушення – серцебиття, почастішання пульсу, задишка, пітливість.

При тривалому застої жовчі на тлі закупорки жовчовивідних шляхів у хворого розвивається механічна жовтяниця, підвищується рівень білірубіну та жовчних кислот у крові; токсичні речовини ушкоджують печінкові клітини, провокуючи розвиток дистрофічних процесів у печінці. У пацієнтів відзначають сухість і жовтушність шкіри та склер, свербіж шкіри; фекалії набувають світлого забарвлення, а сеча стає темною і пінистою. Дефіцит жиророзчинного вітаміну К призводить до порушення згортання крові та розвитку кровотеч; на шкірі з’являються точкові крововиливи.

Токсична дія жовчних кислот на серці призводить до аритмії, болю в грудях та зниження артеріального тиску. Під впливом інтоксикації порушуються функції ЦНС – хворого турбують головний біль, безсоння, слабкість, апатія, емоційні розлади.

Види холециститу

За характером ексудату розрізняють чотири різновиди гострого холециститу; при катаральній формі утворюється напівпрозорий катаральний тягучий ексудат; у разі флегмонозної форми до жовчі домішується гній. Гангренозна форма характеризується некротичними змінами тканин та загрозою сепсису; ексудат містить розплавлені відмерлі тканини та набуває бурого відтінку.

Хронічний холецистит протікає у двох формах – калькульозній та безкам’яній; у дорослих найпоширеніша калькульозна форма – у 60 до 95% випадків захворювання супроводжується утворенням жовчного каміння; у дітей та молодих пацієнтів переважає безкам’яна форма. При калькульозній формі симптоми виражені яскравіше; безкам’яний холецистит зазвичай протікає субклінічно із загостреннями 1-2 рази на рік.

Фактори ризику

До групи ризику зазвичай відносять людей з хворими звичками: переїдання, випивка і пристрасть до жирного, смаженого і гострим приправ перевантажують гепатобіліарну систему. З іншого боку, гастроентерологи не схвалюють голодування та строгих дієт: щоб не захворіти на холецистит, зайві калорії краще спалювати за допомогою спорту. Малоактивний спосіб життя створює передумови для застою жовчі, на захворюваність також впливає спадкова схильність та супутні патології:

• ожиріння та порушення обміну речовин – цукровий діабет, гіпотиреоз, холестероз, дисліпідемія та ін;
• інфекційні та паразитарні захворювання – лямбліоз, опісторхоз, фасціольоз, аскаридоз;
• захворювання ШКТ – гастрит, дуоденіт, гастроентероколіт, виразкова хвороба, гепатит, панкреатит, дистрофічне переродження печінки, хвороба Крона;
• прийом оральних контрацептивів та деяких ліків;
• гормональні зміни при менопаузі, у поодиноких випадках при вагітності;
• хронічні стреси та неврози;
• анатомічні аномалії, стриктури та рубці жовчовивідних шляхів;
• спайки черевної порожнини, що стискають жовчний міхур і протоки зовні;
• новоутворення гепатобіліарної системи.

Причини холециститу

Безкам’яний холецистит провокується зниженням активності кишкових ферментів та судинними патологіями, що погіршують кровопостачання жовчного міхура, калькульозний – застою жовчі. Ключову роль у патогенезі калькульозного холециститу відіграє гіпотонічна дискінезія жовчовивідного тракту та холестероз – зміна складу та в’язкості міхурової жовчі внаслідок підвищеного рівня холестерину та низької концентрації солей жовчних кислот.

Холестероз сприяє утворенню каменів та послаблює антимікробні властивості жовчі, створюючи умови для зростання умовно-патогенної мікрофлори. Мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності ушкоджують слизові оболонки жовчного міхура, викликаючи хронічний запальний процес. Закислення жовчі продуктами запалення сприяє осадженню білірубіну та агрегації осаду.

Перебіг та наслідки холециститу

Перебіг захворювання буває рецидивуючим (періодичні загострення), монотонним (ремісії короткочасні або відсутні) і перемежується (епізодичні напади на тлі постійних слабовиражених симптомів). Також розрізняють легкий, середній та тяжкий ступінь холециститу, які відрізняються тяжкістю та періодичністю клінічних проявів:

• легка – короткі болі помірної інтенсивності; загострення виникають 1-2 рази на рік; симптоматика зберігається близько двох тижнів; порушень з боку печінки та підшлункової залози не спостерігається;
• середня – болі супроводжуються диспепсією та підвищенням активності печінкових ферментів, загострення трапляються понад три рази на рік та тривають протягом 3–4 тижнів;
• тяжка – інтенсивний больовий синдром з ураженням печінки та підшлункової залози; симптоми проявляються постійно або з короткочасними ремісіями, консервативне лікування є малоефективним.

При затяжному перебігу холециститу запальний процес захоплює жовчні протоки (холангіт), підшлункову залозу (панкреатит), діафрагму (плеврит), легені (пневмонія). Дефекти стінки жовчного міхура сприяють приєднанню інфекції та появі гною; продукти життєдіяльності бактерій посилюють загальну інтоксикацію.

При ураженні прилеглих тканин може утворитися навколоміхуровий абсцес, флегмона, водянка та емпієма – скупчення гною всередині жовчного міхура. Переповнення органу ексудатом та продуктами тканинного розпаду призводить до підвищення внутрішньоміхурового тиску та порушень місцевого кровообігу, розплавлення та некрозу тканин. Найнебезпечніше ускладнення – розрив міхура з виходом жовчі в черевну порожнину, що призводить до розлитого перитоніту та сепсису із сумнівним прогнозом.

Діагностика холециститу

Симптоми, аналогічні проявам холециститу, визначаються при багатьох захворюваннях – апендициті, перфоративної виразці шлунка та 12-палої кишки, гострому панкреатиті, нирковій коліці та правосторонній пневмонії. Постановка точного діагнозу тільки на підставі скарг хворого скрутна, тому знадобляться додаткові дослідження – інструментальні, ендоскопічні та лабораторні.

Патогномічні ознаки захворювання – осередки запалення та некрозу, запальний ексудат, гній та жовчні конкременти виявляють за допомогою інструментальних досліджень. Найчастіше камені знаходять у міхуровій, печінковій та загальній жовчній протоці, а також у фатеровому сосочку – місці впадання жовчної протоки у 12-палу кишку. Результати аналізів крові характеризують тяжкість та ступінь поширення запального процесу; до стандартного протоколу діагностики холециститу включають ряд апаратних та лабораторних досліджень:

• УЗД жовчного міхура та проток – основний діагностичний метод, що виявляє деформації, потовщення та дефекти слизових оболонок, виявити жовчні камені, встановити їх розмір та локалізацію конкрементів;
• ФГДС та фракційне дуоденальне зондування – дослідження слизових оболонок шлунка та 12-палої кишки з відбором трьох порцій жовчі для мікробіологічного дослідження та підбору антибіотиків;
• холецистохолангіографія та – вивчення скорочувальної функції жовчовивідних шляхів методом контрастної рентгенографії;
• гепатобілісцінтіграфія – дослідження функціональної активності печінки та гепатобіліарної системи за допомогою контрастної томографії із застосуванням радіопрепатів;
• загальний аналіз крові – при загостреннях холециститу виявляються ознаки запалення: лейкоцитоз, нейтрофілія, підвищення ШОЕ;
• біохімічне дослідження крові з печінковими та підшлунковими пробами – підвищений рівень АЛТ, АСТ, ГГТ, панкреатичної ліпази, холестерину, лужної фосфатази та білірубіну.

Лікування холециститу

Виходячи зі ступеня патологічних змін жовчного міхура та ризику ускладнень, лікування холециститу проводиться консервативним та хірургічним способом. Однак у будь-якому разі при такому діагнозі, як холецистит лікування має бути комплексним; під час загострень призначають голодну дієту та підбирають медикаменти для патогенетичної терапії:

• знеболювальні та спазмолітики – для усунення болю та відновлення відтоку жовчі;
• інгібітори протонної помпи – для придушення секреції соляної кислоти та зменшення подразнення 12-палої кишки;
• нестероїдні протизапальні засоби;
• антибіотики у разі приєднання інфекції;
• детоксикаційна терапія – ізотонічні сольові розчини, свіжозаморожена плазма, сорбенти.

У період ремісії рекомендується фізіотерапія на відновлення трофіки жовчного міхура – ​​УВЧ, електрофорез, індукційна терапія. При безкам’яному холециститі призначають жовчогінні засоби та гепатопротектори для усунення застою жовчі та покращення моторики жовчовивідних шляхів; невеликі конкременти дроблять ударно-хвильовим методом.

Профілактика холециститу

Для попередження загострень необхідно дотримуватись дієти; з раціону виключають важку їжу – жирне, гостре та смажене, копченості, соління, цигарки та спиртне, газовані напої, фаст-фуд та напівфабрикати. Слід обмежити споживання солодощів, здоби, бобових, кислих і незрілих фруктів і ягід, причому харчуватися потрібно дрібно – не менше 5-6 разів на день і маленькими порціями. Обов’язково включіть у меню пісне м’ясо та рибу, варені, тушковані та запечені страви, овочі, зелень та нежирну молочну продукцію.

Важливо вживати достатню кількість поліненасичених жирних кислот, фосфоліпідів та токоферолів для зниження в’язкості жовчі та стимуляції моторики жовчовивідного тракту. Для запобігання спазмам уникайте переохолодження та хвилювань, підтримувати здорову вагу та фізичну активність без надмірних навантажень; через півроку після операції рекомендується санаторно-курортне лікування.

Для відстеження динаміки захворювання та профілактики ускладнень навіть у відсутності скарг потрібно щороку обстежити печінку та гепатобіліарну систему. Клініка «Твій лікар у Варшаві» має багатий досвід ведення пацієнтів із калькульозним та безкам’яним холециститом; у нас можна отримати консультацію гастроентеролога, здати аналізи та пройти контрольне УЗД без черг та недорого. Вибирайте час і записуйтесь на прийом до лікаря, щоб позбавитися нападів холециститу і жити спокійно, не оглядаючись на примхи жовчного міхура.

Фактори ризику

До групи ризику зазвичай відносять людей з хворими звичками: переїдання, випивка і пристрасть до жирного, смаженого і гострим приправ перевантажують гепатобіліарну систему. З іншого боку, гастроентерологи не схвалюють голодування та строгих дієт: щоб не захворіти на холецистит, зайві калорії краще спалювати за допомогою спорту. Малоактивний спосіб життя створює передумови для застою жовчі, на захворюваність також впливає спадкова схильність та супутні патології:

• ожиріння та порушення обміну речовин – цукровий діабет, гіпотиреоз, холестероз, дисліпідемія та ін;
• інфекційні та паразитарні захворювання – лямбліоз, опісторхоз, фасціольоз, аскаридоз;
• захворювання ШКТ – гастрит, дуоденіт, гастроентероколіт, виразкова хвороба, гепатит, панкреатит, дистрофічне переродження печінки, хвороба Крона;
• прийом оральних контрацептивів та деяких ліків;
• гормональні зміни при менопаузі, у поодиноких випадках при вагітності;
• хронічні стреси та неврози;
• анатомічні аномалії, стриктури та рубці жовчовивідних шляхів;
• спайки черевної порожнини, що стискають жовчний міхур і протоки зовні;
• новоутворення гепатобіліарної системи.

Причини холециститу

Безкам’яний холецистит провокується зниженням активності кишкових ферментів та судинними патологіями, що погіршують кровопостачання жовчного міхура, калькульозний – застою жовчі. Ключову роль у патогенезі калькульозного холециститу відіграє гіпотонічна дискінезія жовчовивідного тракту та холестероз – зміна складу та в’язкості міхурової жовчі внаслідок підвищеного рівня холестерину та низької концентрації солей жовчних кислот.

Холестероз сприяє утворенню каменів та послаблює антимікробні властивості жовчі, створюючи умови для зростання умовно-патогенної мікрофлори. Мікроорганізми та продукти їхньої життєдіяльності ушкоджують слизові оболонки жовчного міхура, викликаючи хронічний запальний процес. Закислення жовчі продуктами запалення сприяє осадженню білірубіну та агрегації осаду.

Перебіг та наслідки холециститу

Перебіг захворювання буває рецидивуючим (періодичні загострення), монотонним (ремісії короткочасні або відсутні) і перемежується (епізодичні напади на тлі постійних слабовиражених симптомів). Також розрізняють легкий, середній та тяжкий ступінь холециститу, які відрізняються тяжкістю та періодичністю клінічних проявів:

• легка – короткі болі помірної інтенсивності; загострення виникають 1-2 рази на рік; симптоматика зберігається близько двох тижнів; порушень з боку печінки та підшлункової залози не спостерігається;
• середня – болі супроводжуються диспепсією та підвищенням активності печінкових ферментів, загострення трапляються понад три рази на рік та тривають протягом 3–4 тижнів;
• тяжка – інтенсивний больовий синдром з ураженням печінки та підшлункової залози; симптоми проявляються постійно або з короткочасними ремісіями, консервативне лікування є малоефективним.

При затяжному перебігу холециститу запальний процес захоплює жовчні протоки (холангіт), підшлункову залозу (панкреатит), діафрагму (плеврит), легені (пневмонія). Дефекти стінки жовчного міхура сприяють приєднанню інфекції та появі гною; продукти життєдіяльності бактерій посилюють загальну інтоксикацію.

При ураженні прилеглих тканин може утворитися навколоміхуровий абсцес, флегмона, водянка та емпієма – скупчення гною всередині жовчного міхура. Переповнення органу ексудатом та продуктами тканинного розпаду призводить до підвищення внутрішньоміхурового тиску та порушень місцевого кровообігу, розплавлення та некрозу тканин. Найнебезпечніше ускладнення – розрив міхура з виходом жовчі в черевну порожнину, що призводить до розлитого перитоніту та сепсису із сумнівним прогнозом.

Діагностика холециститу

Симптоми, аналогічні проявам холециститу, визначаються при багатьох захворюваннях – апендициті, перфоративної виразці шлунка та 12-палої кишки, гострому панкреатиті, нирковій коліці та правосторонній пневмонії. Постановка точного діагнозу тільки на підставі скарг хворого скрутна, тому знадобляться додаткові дослідження – інструментальні, ендоскопічні та лабораторні.

Патогномічні ознаки захворювання – осередки запалення та некрозу, запальний ексудат, гній та жовчні конкременти виявляють за допомогою інструментальних досліджень. Найчастіше камені знаходять у міхуровій, печінковій та загальній жовчній протоці, а також у фатеровому пипка – місці впадання жовчної протоки у 12-палу кишку. Результати аналізів крові характеризують тяжкість та ступінь поширення запального процесу; до стандартного протоколу діагностики холециститу включають ряд апаратних та лабораторних досліджень:

• УЗД жовчного міхура та проток – основний діагностичний метод, що виявляє деформації, потовщення та дефекти слизових оболонок, виявити жовчні камені, встановити їх розмір та локалізацію конкрементів;
• ФГДС та фракційне дуоденальне зондування – дослідження слизових оболонок шлунка та 12-палої кишки з відбором трьох порцій жовчі для мікробіологічного дослідження та підбору антибіотиків;
• холецистохолангіографія та – вивчення скорочувальної функції жовчовивідних шляхів методом контрастної рентгенографії;
• гепатобілісцінтіграфія – дослідження функціональної активності печінки та гепатобіліарної системи за допомогою контрастної томографії із застосуванням радіопрепатів;
• загальний аналіз крові – при загостреннях холециститу виявляються ознаки запалення: лейкоцитоз, нейтрофілія, підвищення ШОЕ;
• біохімічне дослідження крові з печінковими та підшлунковими пробами – підвищений рівень АЛТ, АСТ, ГГТ, панкреатичної ліпази, холестерину, лужної фосфатази та білірубіну.

Лікування холециститу

Виходячи зі ступеня патологічних змін жовчного міхура та ризику ускладнень, лікування холециститу проводиться консервативним та хірургічним способом. Однак у будь-якому разі при такому діагнозі, як холецистит лікування має бути комплексним; під час загострень призначають голодну дієту та підбирають медикаменти для патогенетичної терапії:

• знеболювальні та спазмолітики – для усунення болю та відновлення відтоку жовчі;
• інгібітори протонної помпи – для придушення секреції соляної кислоти та зменшення подразнення 12-палої кишки;
• нестероїдні протизапальні засоби;
• антибіотики у разі приєднання інфекції;
• детоксикаційна терапія – ізотонічні сольові розчини, свіжозаморожена плазма, сорбенти.

У період ремісії рекомендується фізіотерапія на відновлення трофіки жовчного міхура – ​​УВЧ, електрофорез, індукційна терапія. При безкам’яному холециститі призначають жовчогінні засоби та гепатопротектори для усунення застою жовчі та покращення моторики жовчовивідних шляхів; невеликі конкременти дроблять ударно-хвильовим методом.

Профілактика холециститу

Для запобігання загострення необхідно дотримуватись дієти; з раціону виключають важку їжу – жирне, гостре та смажене, копченості, соління, цигарки та спиртне, газовані напої, фаст-фуд та напівфабрикати. Слід обмежити споживання солодощів, здоби, бобових, кислих і незрілих фруктів і ягід, причому харчуватися потрібно дрібно – не менше 5-6 разів на день і маленькими порціями. Обов’язково включіть у меню пісне м’ясо та рибу, варені, тушковані та запечені страви, овочі, зелень та нежирну молочну продукцію.

Важливо вживати достатню кількість поліненасичених жирних кислот, фосфоліпідів та токоферолів для зниження в’язкості жовчі та стимуляції моторики жовчовивідного тракту. Для запобігання спазмам уникайте переохолодження та хвилювань, підтримувати здорову вагу та фізичну активність без надмірних навантажень; через півроку після операції рекомендується санаторно-курортне лікування.

Для відстеження динаміки захворювання та профілактики ускладнень навіть у відсутності скарг потрібно щороку обстежити печінку та гепатобіліарну систему. Клініка «Твій лікар у Варшаві» має багатий досвід ведення пацієнтів із калькульозним та безкам’яним холециститом; у нас можна отримати консультацію гастроентеролога, здати аналізи та пройти контрольне УЗД без черг та недорого. Вибирайте час і записуйтесь на прийом до лікаря, щоб позбавитися нападів холециститу і жити спокійно, не оглядаючись на примхи жовчного міхура.